Селом ще з вечора гуляє вітрюган,
Безжально крушить зледенілі віти,
Як той лихий пустоголовий хуліган,
Якому дурощі і силу ніде діти.
Мов Соловей-розбійник свистом дошкуля
Закостенілим вже і так вербицям,
Немов би гойдалками грається гіллям,
Та непереливки від тих забав синицям.
Гостро-колючими морозними вустьми
Зацілував, уїдливий, тополі.
Понад дорогою беззахисні, сумні
Стоять збезчещені, понівечені й голі.
Та й чкургонув собі у поле за село,
Ось де розхристана душа гуляла!
Ревіло, віяло, свистіло і гуло…
Озимці байдуже, під пухом спочивала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395892
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Інна Серьогіна