Благаю вас, читайте до кінця,
не рвіть його, не відкладайте долі.
Завчасно не женіть мого гінця,
відкрийте лист, супроти навіть волі.
Читайте, як молитву-оберіг,
бо ви – то все, ви – Бог, моє життя…
Опівночі ступили за поріг
І канули у ніч, без вороття…
Ви навіть не сказали на прощання
ані хороших, ні поганих слів…
Пишу листа цього, листа-зізнання,
вогонь в душі моїй ще й досі не згорів.
Я пам’ятаю мить солодкого зітхання,
ваш поцілунок терпкий та німий.
І карі очі, сповнені кохання,
мрійливий погляд, інколи сумний.
Ще моє серце пісню нашу грає,
а ваше - загубило ті слова,
Байдужим воно стало і вбиває
всі почуття, не маю сили , і - вже не жива.
Я кожен день молюсь за ваше щастя,
а фотокартку, наче ту ікону
все зберігаю. Й надпис на зап’ясті
знов нагадає. Клянуся, що до скону
я вас кохатиму, мій милий, моє сонце,
мій сенс буття…а може ви примара?
І все мені наснилось й у віконце
той дивний сон полинув, наче хмара?
А хоч і сон, та чи не наймиліший?
Хай навіть казка, та чи не моя?
Найкращий в світі ви, та найрідніший,
я дякую за вірність журавля.
Чиї тепер вас руки обіймають?
Чиї цілують палко вас уста?
Чиї вас вдома очі зустрічають?
Допомагає хто тягнуть хреста?
Кохають так, як я кохати вміла?
Чи обіцяють вірно берегти?
Почувши все, я тут же ізомліла…
Ви, з іншою, і з нею ви на «ти».
Тепер у вас сім’я, маленькі діти,
а я сама-однісінька живу,
і хоч би ненароком вас зустріти,
переконатися, що краща за нову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2013
автор: Valeria