Достигає небо пір’яно-перисто,
щоб розсипати лелієве намисто,
щоб наснитись мерехтливими зірками,
поки січень у відлигу та й не канув.
Поки повені весняні не повстали,
поки проліски не вигріли проталин,
поки сонце не насіяло проміння
у ще сонній несміливій зелеміні.
А на небі вечір синім сумом виткав
перестудженій зимі сніжисту квітку –
хай та квітка нашепоче колисанку
хай зима одужує до ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395935
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Сонячне Світло