Віддай усе, що мав, для одної миті радості,
Не в твоєму, а в іншому житті.
Чужій, невідомій людині.
Віддай те, що здобув важкою працею -
Хай відновиться кров стороннього тіла,
Не твого.
Віддай дорогоцінний час
Самотньому.
Дивись, як радість миготить в його очах.
Вже не самотніх.
Віддай свою волю, свободу і спостерігай
За дітьми, що зростають вільними.
Віддай свій зір сліпцю - і
Відчуй серцем його захоплення:
У світі є, на що дивитись.
Віддай свої легені тому, хто давно задихнувся.
Віддай серце тому, хто давно своє убив.
Або тому, кого за ворога приймаєш.
І наостанок, віддай своє прощення
Тому, хто присвятив своє життя
люті і кпинам до тебе.
Чи так багато ти віддаєш?
Вирішуй ти, багато це
Чи мало. Та для щирості немає кордонів.
Приймай чужу радість як свою.
27.I.2013р.́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395959
Рубрика: Верлібр
дата надходження 27.01.2013
автор: Сонцеслава