(фантастика):
З неба загляда у вікна повня,
Знов у хаті я ходжу навшпиньки,
Мрію про ідилію любовну,
А, скоріш за все, "наберу" ниньки.
Чоловік вже блискавками кида,
Голос в нього, у ведмедя наче...
Отака моя сумна планида,
Та, на зло усьому, не заплачу.
(реальність):
Чоловік узявсь мене лякати :
Стережися, бо на небі повня!
Чи не господиня я у хаті?..
Буде тут ідилія любовна!!!
Узяла, як завжди, руки в боки
І йому доступно пояснила,
Що та повня має силу доти,
Доки настрій має його мила.
Може мазохіст жадає кари?..
Непереливки обох чекають...
Місяць дремене іще за хмари,
А от він куди, це я не знаю!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396006
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.01.2013
автор: Патара