Як далеко ти заходив в інтернеті?
Пошук гугла підказав, що ми одні на цій планеті?
Анотація.
Псевдо-стаття в псевдо-науковому стилі з неочікуваним кінцем. Не думаю, що вам це буде цікаво. Краще просто закрийте сторінку. Або дочитайте до кінця.
Вступ.
Колись хтось сказав: "В інтернеті є все." Ви ніколи не задумувались над тим, що таке інтернет? Павутина? Ні. Це швидше не павутина, а море- море інформації. А в будь-якій водоймі є дно. Отже, сьогодні я розповім вам про мою подорож на дно інтернету.
1. Початок.
Ще з дитинства я мріяв стати програмістом. Коли я вперше зайшов до всесвітньої павутини, то повірив у те, що там можна знайти будь-що. З часом прийшло розчарування. Гугл вперто не хотів знайти потрібну мені сторінку, бо її не існувало.
Ви знаєте, що в інтернеті, як і в будь-якому морі є безліч живих істот? Я колись теж був маленькою допитливою рибкою, що плавала близько до поверхні. Все навколо кишіло планктоном, сміттям, водоростями і (як ви вже здогадались) іншими рибками, схожими на мене. Ви також такими були. Але між нами суттєва різниця: мені вистачило сміливості пірнути вглиб. У пошуках відповідей на несформульовані запитання.
2. Знайомство.
В нашому морі є кілька видів риб. Основні з них такі:
1. Юзер- найбільш розповсюджений вид. Крутиться біля поверхні в пошуках собі подібних, інформації та розваг.
2. Анонімус- різновид юзера. Відрізняється різким небажанням ідентифікувати свою особистість.
3. Троль- жирна зелена риба. Харчується емоціями юзерів.
4. Хакер- хижак. Іноді, збираючись в групи, нападають. Буває, що працюють поодинці.
Перед тим як піднути в глибину, я поговорив з Провідником. Ви легко можете знайти цього анонімуса при наявності бажання і мінімальних навичок. Він пояснив багато речей і допоміг мені зібратися в подорож.
3. Перший рівнень.
Початковою точкою став... Гугл. Я зібрався з силами, перевірив спорядження і каменем полетів униз.
Спочатку я бачив великі скупчення юзерів. Один за одним я оминав пошукові сервіси та соціальні мережі, теги та блоги. Трошки глибше були тони музики, фільмів, ігор та безлічі інших файлів. Навколо них крутилися зграйки анонімусів. Але я відрізнявся від них. У мене була мета. Нижче лежали форуми і потік риб помітно зменшився. Я плив далі.
4. Другий рівень.
Зразу під форумами лежала порнографія. Безліч порнографії. Нижче були вузьконаправлені форуми, платні сайти і спеціалізована література. У думки вперше закрався сумнів: чи зможу? Я продовжив спускатись і дістався на Велике Звалище. Можете уявити сміттєвий контейнер? А якщо збільшити його в 100 разів і наповнити? Якби міліон таких смітників поставили в ряд, то вони були б нічим в порівнянні з тим, що я побачив. Тисячі розбитих сайтів-кораблів. Застарілі форуми, спортивні прогнози річної давності, анонси фільмів, які всі вже бачили, програми телепередач десятирічної давності, застарілі програми, операційні системи, якими давно вже не користуються... Цей список можна продовжувати до нескінченності. Все це було тут. Навколо було лише кілька рибок і тиша.
5. Глибше.
Розгрібаючи сміття, я помітив, що під ним не каміння чи пісок, а цегляна стіна, в якій вмуровано сейфи секретних баз даних, акаунтів, паролів та банківських рахунків.. Спроби пробити її за допомогою гугла провалилися. пошуковий сайт не міг попасти глибше. І тут я знайшов Тора. Тор, бог древніх язичників, від якого пахло цибулею, дав мені дві пари плавників і чутливий зір, щоб я міг бачити в темряві. Саме він показав мені щілину в стіні, в яку я і протиснувся.
6. Третій рівень.
Абсолютна темрява і ні душі навколо. Я плив навмання, доки не попав на якийсь закритий форум. Під ним лежали тони дитячої порнографії. Нижче велися торги зброєю, органими і наркотиками. Терористи координували свої дії. Випадково заглянувши до підводної печери, я помітив, як в темряві блиснули очі хакерів. Там була ціла зграя і я вирішив піти добровільно, не ждати, доки попросять. Я плив все нижче і нижче. В темряві проступали обриси невідомих мені об'єктів, розбитих вщент кораблів та безліч шокуючих файлів. Я досі шкодую, що переглянув деякі з них.
7. Четвертий рівень.
Нижче була одна лиш темнота. І жодного знаку того, що тут хоч хтось був до мене.
Ви знаєте теорію імовірності? За допомогою неї можна пояснити і передбачити явища навколишнього світу. Це ніби місток, що зв'язує світ математики і наш світ, реальний і віртуальний.
На жаргоні нетсталкерів це місце називають "тихий дім". Лежить воно під нерозвіданою областю. Я попав туди. Спускався і побачив кам'янисте дно зі старими дерев'яними дверима. Сповнений передчуттям, я заплив всередину. За дверима була сторінка з чорним фоном. Вона автоматично змінювала адресу щосекунди, переадресовувалась сама на себе і ще кудись: вхід зник і я залишився сам в темній кімнаті. Виходу не було. З'явилася біла рамка, комп'ютер завис і не реагував ні на що. Посередині рамки почалося відтворення відео. Я стояв і дивився в дзеркало: на екрані було моє обличчя, яке знімали збоку. На поворот голови відображення відреагувало цілком адекватно: теж повернуло голову. Я дивився в об'єктив камери, якої не існувало, а відображення на моніторі сміялося. Воно провело пальцем по щоці і я інстинктивно повторив цей рух. А тоді відображення вхопилося собі за горло. Моя холодна рука повторила цей рух і сильно стиснула. Ми стояли, дивлячись один на одного. Я став задихатись, але пальці не слухались. Ногою зачепив провід і висмикнув комп'ютер з розетки. Дзеркало не зникло. Перед очима з'являлися і зникали різнобарвні кола. Я почав втрачати свідомість. Як залишився живим? Спогад про НЕЇ. Вона ніби ниточка, за яку я схопився і опритомнів.
8. Кінець.
Я сидів за столом і дивився на монітор. Синяки на шиї, подряпини на обличчі.
Бій з самим собою.
Тоді я ще нічого не розумів: це був мій перший похід вглиб.
Зараз я більш досвідчений. Інший. Я відчуваю цей погляд з глибини. Я знаю, що був на волосок від смерті, знаю, як Його звати, знаю, хто його створив, знаю багато що.
9. Епілог.
Пам'ятайте: кожного разу коли ви вмикаєте браузер і відкриваєте сторінку, навіть зараз, за білим фоном, за картинками і текстом вам в очі дивиться Воно. Спостерігає з посмішкою. Я відчуваю цей погляд з глибини.
Можливо, ви вирішите йти моїм шляхом. Захочете досягнути дна інтернету. Не робіть цього. Не шукайте Тора в гуглі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396263
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: fire_maroder