Пустеля в душі і на серці пустеля -
Лежу і дивлюся бездумно у стелю,
Піском засипає всі мрії, бажання,
Розкидане поруч життєве убрання.
Ще можна піднятись,
Ще можна устати
І рухатись, йти уперед -
Не лежати,
Але якась зла і невидима сила
Скосила мене та на спину вложила.
І ніби живий ще, і ніби при силах
Та кров зупинилась, застигла у жилах.
Не думає мозок,
Нічого не хоче,
Завмер увесь світ,
Лише в горлі лоскоче.
Життя пересохло, пустиня, як пастка,
Згоріло усе, закінчилася казка.
Пустеля поволі на нас наступає -
Мій світ поступово згорає, вмирає...
Але ж вона манить
Як справжня стихія,
Найбільша, яка вже
Півкулі накрила.
Ну що ж, у пісках є також розмаїття,
Життя тут палючому сонцю відкрите.
А ще у пустелях бувають оази,
До них я встаю і прямую одразу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396370
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.01.2013
автор: Samkovitch