Зеленкувато-добрі очі,
Приємно всміхнені вуста!
Згадаю їх – й мов птах понестись хочу
Туди, де хтось рече твоє ім’я.
Де споглядають твою вроду,
Поставу ставну та струнку.
Де опускаєш ти вінок на воду
І мрієш про дітей, любов тривку.
Де в кавовім волоссі сонце
Звиває відблиски свої,
Де вітер дме мурахами на скроньці
І продувом лоскоче по щоці.
Де трави пестять твої руки,
В долоні сиплячи росу,
Де босоніж летиш – толочиш луки,
Та шепчеш Богу: «Я тебе люблю!».
́́́́́́́́
28/01/2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2013
автор: Ростислав Свароженко