Мої думки, своїми пелюстками,
Спадають снігом на лице.
Земля хропе під теплими снігами:
Я добре пам’ятаю – це.
Твої сліди на стоптаному серці,
Поволі стерла заметіль.
Ночами калатають мегагерци
На ньому охололий біль.
Весно, Весно, тебе я знову кличу.
Назад немає вороття,
А почуття, стікає по обличчю
І пахне вільне майбуття.
Запалюю свічу мого кохання,
Але чомусь, вогню нема…
Я знаю, що для тебе не остання
І сподіватися дарма.
Стоїть свіча – немає серцевини.
Для тебе - поза зоною, віднині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396586
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Глорія