Коли сідає сонце, так звично до вікна.
Приходить хто самотній, самотність це краса.
Вона в прозорій сукні, що схожа на кришталь.
В очах її розкутість, вона така одна.
Коли сідає сонце, то знак дає життя,
Що треба покохати, кохання це біда.
Воно бліде та чорне, рожево-голубе.
Чи може так на вечір, бо сильно дороге.
Я вірю в те що люди це вигідний товар.
А почуття це бізнес або азартна гра.
А очі це наркотик, а доза це ковток,
Що сповнює на подих, на ще один дзвінок.
Коли сідає сонце, то місця вже нема.
Щоб сіло воно поруч, бо тут сидить біда.
Вона одна не ходить, скажена та дурна.
Бо з нею впали в долю, довіра та краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396655
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Максим Жембровський