Для тебе, закоханого в сонце і літо,
Я стала справжнім жахіттям –
Чекала на сніг, молила про зиму,
Що ти був готовий гримнуть дверима.
Зв`язала шкарпетки із білої вовни,
Щоб ти не замерз у зимовім полоні.
Ти ж одягав старий сірий светр,
Дивився в вікно й запитував: «Де ти,
Літо? Я хочу, щоб знов було літо».
І цими словами міг мене вбити.
Ти так ненавидів зиму і холод,
І, мабуть, мене, бо я, як ці двоє.
Ти говорив: «Яка ти нестерпна!»
І сьорбав свій чай гарячий з варенням,
Мене зігрівав своїм вічним серпнем
І я говорила: «Який ти нестерпний!»
Та я закохалася в сонце і літо,
Ти ж зиму і досі не можеш терпіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396742
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Лєна Журавель