Я не стою. Постійно йду вперед,
Живу й тоді, коли не можна жити.
…Хто обіцяв в житті суцільний «мед»? –
Ніхто й не пробує його підсолодити!
Ніхто мені не винен в цім житті,
То що чекати? Позбирати б сили,
І хай мені позаздрять хоч би ті,
Що вже свою надію полишили.
Хай заздрять ті, що втратили любов,
Хто віри в серці відчува нестачу.
… А я позаздрю тим, хто віднайшов
В чужім краю хоч крихітку удачі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396804
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Salvador