Вона довго мовчала, вона довго терпіла цей біль.
Вона всі ці роки його несла в собі і з собою.
Він її не покинув, він з’являвся кругом й звідусіль,
І всі щілинки душі замінив пустотою!
Він був у ній щодня, і вона до нього навіть звикла.
Як страшно це звучить, але вона привикла.
І вогник той в очах і радість просто зникли,
Та їй не страшно, бо вона привикла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397043
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2013
автор: Кучерява