Скажи мені вітер, чому ти сердитий,
Ганяєш ватагу замучених хмар?
З тобою навіжений і думки сповиті,
Із іскри ти можеш роздути пожар.
А може так треба? Бо ми зачекались,
Під злежаний камінь вода не тече.
Без тебе не зможе і буря родитись,
І гордий вітрильник по хвилях не йде.
Я думаю прагнеш ти волі святої,
Сховатися хочеш, тому і летиш.
Ти всіх дивуватимеш завжди собою,
А жити для когось, людині залиш.
Залиш почуття і журбу і тривогу,
Тобі ж не знайомі такі відчуття.
Коли будеш знову збиратись в дорогу,
У тебе не буде назад вороття.
Уже не повернеш той край де родився,
Змінившись назавжди його не впізнать.
Навічно у всесвіті ти оселився,
І силу твою будуть всі пам’ятать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397199
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2013
автор: Роман Хвиль