Лише нарікання. Ні гарту, ні герцю, ні злуки.
Мабуть, ми ще досі в оковах червоних богів.
Лише нарікання, й жалі, що на грані розпуки.
Втіка за кордони кохана калина з лугів.
Й верба тут залишила діток на ласку недолі.
Вона емігрантка, так важко працює за хліб...
Нащадки козацтва, чому ж ми безсилі і кволі?!
Чому, мов антеї, не вимолим сили в землі?!
...Лише нарікання. А вітер в степах без стремена.
Потоки карпатські у жили горян не течуть...
Чому ж ти синами так нині зневажена, Нене?..
Століття змарновані... в літопис поразок ідуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397413
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Олександр Букатюк