Те твоє дихання, і же твої очі
яке так чути бачити їх хочу.
Твій дотик й ніжні руки
я хочу зараз чути,
такі знайомі ніжні,
тепер лише розбіжність.
Те як добре було ти забула,
коли в моїх обіймах ти тонула.
Тепер усе уже нетак
немає... Тай не буде цього,
тепер я заєш одинак,
та інші є у нас дороги.
Усе кудись поділось,
те кохання у багатті роздимілось
на серце болем всілось.
І нам нічого не лишилось...
Заходиш у квартиру й речі забираєш,
все дороге мені ти бєш-ламаєш...
Роби як знаєш!
Жаль що так вважаєш...
Оті слова і твої губи...
я ніколи не забуду...
Так хочу в твоїй памяті лишитись...
та у твоєму серці знову оселитись.
Ти забирай усе що дарувала!
І ті малюнки що мене там малювала!
Шматками болі розривай
у тебе інший вже трамвай...
Від тебе я приховувать не буду,
що до кінця тебе я не забуду.
З тобою добре було...
Ти знаю теж це чула.
Та знаю що тобі це не важливо -(((
ти все назвала лестощами з чорносливом.
Я вже не твій, а ти не моя мила!
Зустріч нашу давно вже не вважала дивом.
Якщо захочеш повернутись
на тебе я чекать не буду!
Проте ця мрія може збутись.
Та дякую тобі! За цю отруту.
Ти викинь люба диски із піснями,
тепер стіна між нами
давай забудем все що з нами було,
це все сімейного життя недосягнуло...
Собі я лишу тільки фото
нехай стоїть собі навпроти.
Я інколи дивитимусь на нього
якщо не матиму нікого.
Згадаю те як добре було.
Згадаю як ти кинула мене, забула...
Йдеш? Щож бувай Каріна допобачення
мої слова для тебе вже не мають значення!
07.12.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397458
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Ель Демір