Той, хто з доброї волі стає черв'яком, не має права скаржитись, що його топчуть...
(Роман Іваничук "Бо війна війною...")
У всьому винні депутати,
А ще єврей, москаль і лях.
Вони примусили нас стати
На темний, безпросвтний шлях.
Не бачим виходу із пітьми,
Хоча в душі уже шкребе.
Винити вміємо усіх ми,
Але чомусь лиш не себе.
Хіба не через нас руїна
І цей складний, нелегкий час?
Невже тепер не Україна,
Той сто раз проклятий Донбас?
Хіба не ми ішли по гречку,
А потім ставили “пташки”?
Самі ж схилились під вуздечку
За подаровані мішки.
Невже не ми хабар несемо,
Невже не ми його берем?
А потім кричимо – “Порвемо!
За Україну ми помрем!”
Не ми спиваємось щоденно?
В запій нам запросто зайти!
Чи не для нас стає буденно
Опісля церкви пити йти?
Хіба то вороги розносять
Хвороби вбивчі, той же СНІД,
А потім плачуть і голосять,
Що вимирає їхній рід?
Невже не ми дітей навчили
Брудної лайки й матюків
І щоб колись ножі точили
На брата рідного й батьків?
У всьому винні депутати,
А ще єврей, москаль і лях.
Вони примусили нас стати
На темний, безпросвтний шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397532
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Бойчук Ігор