О, Боже милий, порятуй!
Не можеш нас ти в злі покинуть,
На рідній ненці Україні
Довкола себе люд згуртуй.
Ти знаєш, Боже, що було
І те, що мусимо прожити –
Сьогодні будемо косити
Те зло, що довго в нас росло.
Бо ця попечена кора
Повинна злізти з нас нарешті,
І нам, просвітлим і воскреслим
До світу вийти вже пора.
І всім розповісти, що є
І буде розквітати нині
Надія наша, Україна,
Що Бог одвічно нам дає !
01.92
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397544
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Мірошник Володимир