Коли сонце заходить за обрій,
Коли серце ховає в туман,-
Тоді світ не великий і добрий,
Схожий так на великий обман.
Коли сонце встає на світанку,
Коли серце освітлює сміх,-
То я думку свою полонянку
Розділяю, як радість, на всіх.
І коли в безкінечності знову
Час повторює нові круги,-
Довіряю молитві і слову…
Стануть друзями і вороги…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397661
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Надія Гуржій