Моє вікно-моя єдина воля.
Крізь нього я спілкуюся з життям,
Крізь нього я дивлюсь, як видноколом
Проходить дивне сонцевороття...
Крізь нього відчуваю подих вітру,
Цілую краплі теплого дощу...
Це просто протяг... Зараз сльози витру...
Зручніше крісло зараз умощу...
Я бачу звідси, як грозові хмари
Ведуть свої безправильні бої;
Як оживають в сутінках примари...
Хоча то, мабуть, нерви все мої...
Тут часто змінюють художники полотна-
Весна і осінь, літо і зима.
І їх робота гарна і добротна:
Сюжетів мало- повторянь нема!..
Буть глядачем- така вже моя доля...
Так відсторонено проходять мимо дні...
Моє вікно-моя єдина воля-
Бо іншої не бачити мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397919
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: Любов Ігнатова