Злітає вечір, мов примара.
Кружляють хмари угорі.
А, може, зовсім це не хмари -
А полонини запашні.
На них небеснії корови –
Боки нависли, рознеслись.
Удосталь випасли полови,
Аж дійки знизу нап’ялИсь.
А вітер-брат, мов дояр вмілий,
До дійок швидко підлетів.
І став тягнуть молоко біле,
Корів завзято подоїв.
І понеслося, полилося
Біленьке з неба молоко.
Мов голову вкривають коси –
Укрило місто і село.
Все в молоці – дерева, хати,
Авто, дороги, вуличкИ.
І ґазди вже несуть лопати
Щоб зі стежок зібрать вершки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397975
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)