Це був лиш сон, це я тобі наснився,
Хоч ти у це повірити не можеш.
У твоїх мріях офіційно поселився,
Тому мене відштовхувати вже негоже.
І плач, не плач, об стіну головою,
Ти відчуваєш - я вже тут навіки.
І сон цей не розлучиться з тобою,
Бо ти кохання зранена каліка.
Ось я реальний. Я такий далеки
Від мрій твоїх, від твого ідеалу.
Тобі змиритись з цим також нелегко,
Ну знаєш, що... Вже ти мене дістала.
Вона стоїть розгублено і плаче:
"Я краще все за тебе розумію,
Ти не красунчик, не якийсь там мачо
Тобою сита вище, ніж по шию!"
А те серце безупинно б'ється,
І на щоках перлові тануть сльози.
Чого ж це її гордість не проснеться?
Чому так вперто мерзне на морозі?
Бо це любов. Сліпа велика сила.
Ти просто любиш, а не вибираєш.
І як для неї серце ти розкрила -
Готова будь. Достатньо відстраждаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2013
автор: Хвостатий Їжак