Я невдаха
Чому б тобі мене не убити
Я мов та болотна комаха
Бруд хочу водою із річки запити
Як побачиш мене на камінні
Спробуй підошвою задавити
Я воїн
Чому б тобі мене не забути
Із леза меча життя мого не вернути
Печуть мов у вогні мої рани стерті
Братські поплічники зі мною були відверті
Свободу дадуть опісля геройської смерті
Я герой
Втомилась ти повернення чекати
Хочеш з новими перемогами вітати
Нездійсненними мріями надихати
Свої почуття мені дарувати
Смуток з геройських вуст забирати
Я мрець
Такого на полі бою не забували
Моє знівичене тіло давно в чужині поховали
Чорною землею у червоній крові закопали
Мене би тоді й демони не впізнали
А янголи в небо геройських дух мій забрали
Я привид
Між небом і Землею навіки блукаю
Відкриєш в очі й з кімнати твоєї зникаю
З думок твоїх не тікаю
Можливо я справді тебе кохаю
Хоч так це чи ні в небесах не узнаю
Я твій Бог
Почни мене прославляти
Тікай бо я велів тобі тікати
Ховай бо я велів тобі ховати
Читай що я велів тобі читати
Справжднього мене тобі не пізнати
Я найвеличніший з тих кого бачиш ти
Іншого Бога тобі не знайти
Вчора був воїн, позавчора комаха
Як же тебе підкорив той невдаха
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398219
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.02.2013
автор: ura0701