Робота – спосіб заробити.
Єдиний він, якщо не красти.
Бо гроші треба, аби жити
І щось на чорний день відкласти.
Тому я вранці як багнет
О пів на сьому прокидаюсь.
Поснідаю немов аскет
І на роботу відправляюсь.
Отак щодня – аж до суботи –
Неначе я невільник праці…
І від сидячої роботи
У мене вже мозоль на сраці.
А грошей завжди бракувало,
Не буде досить їх ніколи.
Життя мене не дарувало
З тих пір, родився я відколи.
Безвихідь, вочевидь, у всьому.
Але я знов о пів на сьому…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398310
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: inkulinets