Зачинеш вікна у Європу,
Засунеш саморобні штори в щастя,
Кинеш надію у відро окропу ,
Зшиєш собі нове анабіозне плаття…
Останню віру в серці легко гасиш:
Не хочеш, щоб було так як колись.
Замаринуєш почуття усі або заквасиш,
Скажеш душі тихесенько: «Змирись».
Ти залишатимеш на зиму всі емоції,
Адже тоді їх легше пережити.
У світі йдуть суцільні революції:
Ніхто ж із нас не хоче припинити,
Відмовитись від чаю з сміхом
Чи хоч би кави з горем пополам…
Ми звиклі жити між добром і лихом,
Це наша їжа, в цьому й наш талан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398384
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Нея Легна