Я так тебе люблю,
що аж пітніють руки
І серце через раз
вистукує тони.
Вже діти виросли,
дасть Бог, підуть онуки,
А я в полоні ще
у нашої весни.
Хоч вже не молоді
і срібло в нас на скронях,
Та що нам ті роки?..
Нехай собі ідуть!
Так затишно руці
моїй в твоїх долонях,
Оце, напевно, є
життя правдива суть.
[youtube]http://youtu.be/aBRAdWXMPro[/youtube]
05.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398396
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Патара