Так тихо і раптово ще ніколи не було. Ніч покрила тиша, все затремтіло, впало, осунулось, не існує в цім світові відчаю, не існує і небезпеки. А як же життя? Життя вічне і невпинне. Не тому, що все на світі кінчається, не тому, що все і продовжується знову, просто ми зустрічаємось, щоб потім зустрітися знову, щоб потримати друг друга за руку, доторкнутись до каштанових кіс і довго задумуватись над вічним питанням: якщо життя існує, то для чого? Для кого ми живемо. Ми живемо не для себе. Так чого ж шукати, на що надіятись, чим жити? Вірою? Для кого? Для світла чи для віри? Для темряви, в якій немає місця поцілункові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398412
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: VitaLina