- Привіт!
- Привіт!
- Ну, як ся маєш?
- Як звикло, завжди поспішаю.
Робота, діти, Інтернет.
Що-небудь з’їла – і вперед.
- Як справи в школі?
- Не скучаю.
Учні всі соки вибирають.
Ще всякі просьби і накази,
А протоколи ці, за-ра-за,
Комісії ПК, соцстраху
Для мене – наче сцени жаху.
Я краще б вірші почитала
З учнями, щось для них би склала.
- Як дочки?
- Та на стороні.
Їм відаю всі вільні дні,
Вільні години їм дарую.
Хто ж їх, як мама, ще відчує?
- Як в особистому житті?
Хтось поруч є чи на меті?
- Ні на меті, ні біля віч.
Шалений ритм як день, так ніч.
Рано встаю. Пізно лягаю.
Так непомітно пробігає
Моє життя.
- То може, ми
Якось разом могли б іти?
- Разом? Мушу ще те сказати,
Що в Інтернеті почитати
Люблю новини і статті
Ввечері, віршики чужі.
Часто й свої також складаю,
У «Клуб поезій» посилаю.
- То ти сиди. Я приберу,
Їжу зготую, піднесу.
Разом і день, і ніч – мов диво!
- Подумаю... Колись... Можливо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398415
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)