Я не боюсь…

Я  не  боюсь  розлук,  я  не  боюсь,
Я  не  боюсь  чекати  і  любити
Нехай  здається  дивним  це  комусь,
Та  не  йому  мене  за  це  судити.

Я  не  боюся  сліз  і  самоти,
Осінньої  печалі  і  тривоги.
Боюсь  байдужості  і  пустоти,
Вона  страшніша  за  кілометри  дороги.

Я  не  боюся  мрій  своїх  і  снів,
Як  зірка  падає  загадую  бажання,
Бузкове  щастя  я  шукаю  на  весні
І  не  боюсь  померти  за  кохання.

Я  не  боюсь  всього  того,
Від  чого  люди  так  ховають  душі  –
Давати  щиро  ніжність  і  тепло,
В  морі  любові  не  шукати  суші.

Це  все  не  страшно  навіть  якщо  біль,
Якщо  розлуки  множаться  у  двічі,
Якщо  у  серці  лютий  буревій…
Страшніш  за  все  німа,  безмовна  «вічність»

Боюся  жити  в  холоді  образ,
Щодня  чекаючи  наруги  і  насилля,
Боюсь,  щоб  вогник  доброти  не  згас
І  не  прийшла  ненависть  від  безсилля

Боюся  холоду,  але  не  від  зими,
Від  поглядів,  від  слів  й  нерозуміння,
Коли  під  ноги  стелять  килими,
В  запазусі  ховаючи  каміння…

Я  не  боюсь  розлук,  я  не  боюсь,
Мені  не  страшно  вірити  й  любити,
Аби  твоє  почути  –  «Я  вернувсь»
Я  не  боюсь  одним  чеканням  жити́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398475
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Yanusia