Люди жалюгідні істоти. Ми вбиваємо, порушуємо дані нами обіцянки, продаємо все(як в духовному, так і в матеріальному плані), зраджуємо, ненавидимо... список безкінечний.
Інколи дивно: як такі примітивні істоти могли побудувати такі високі істини, такі високі почуття. І з такою легкістю ми топчемо їх руйнуємо і відроджуємо.
Цей бурхливий і водночас такий прекрасний і жалюгідний процес ми називаємо нашим життям.
Дякуючи нам, саме нам, країною правлять 3.14дари. Тому що ми мовчали, і зараз мовчим. Чому, невже нам є що втрачати?
Життя втрачати? Невтратиш життя що з того? Одного разу ціж бандити повз яких ти проходив мимо, коли вони вбивали іншого, захочуть забрати твоє життя. І повз тебе буде йти вже такий самий байдужий, як і ти.
А ти все будеш мовчати, терпіти. Будеш чекати нового голодомору, коли вже захочеться аж кричати, таких будуть мільйони, але незможеш...
Дякуючи нам помирає природа, щоб задовольнити свої потреби, ми вбиваємо, а потім просто викидаємо. Вбиваємо не з потреби, а з жадібності. Навіщо сонце коли є дорожчий газ? Щодня пустелі ростуть і ростуть. Помирає море, озера стають болотами. Виріжуть ще один парк, щоб побудувати котеджне містечко. Ще одне озеро стане підприємницьким, і купатися доведеться раз рік в Криму чи ще десь, якщо на березі нестане надто багато вілл.
Звідки в одних мільйони? Хто дозволив їм красти? Ми... А кому вже щось говорити, коли до тебе приходять мордовороти, щоб обставити все, як грабіж чи самогубство.
Ми будемо думать, мріять про високе поки його в нас незаберуть. В кого ми тоді перетворимось? В безжальних вбивць, бомжів...
Хто допоможе стати на ноги? Допоможіть... собі...
Дякуючи нам світ крутиться...
Але довколо кого?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398524
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Спайдер