І залютує зима, мабуть в останній раз, морозами,
Зашаленіє снігопадами, кришталевими сльозами,
Ушкварить по шкірі скельцями, немов гострими лезами,
Що розтануть від вогню душі й попливуть своїми стезями.
Ковтну в останній раз її сніжинок-сліз, як подарунок
Неба, як невтішної зими французький довгий поцілунок,
Розбещений такий, терпкий, із корицею і фейхоа,
Бо із-за рогу вигляда, гламурна Мавка, чарівна весна.
Вдихну зимовий ранок. І кавово-молочний серпанок
Розіллється по тілу ніжним теплом , збадьорить наостанок,
Перед повінню сліз, що подзюрчать дзвінко й щосил струмками
Під ногами...Із зимовими дарунками й їх уламками...
А весна, наповнить свій ранок green-оксамитом, фіміамом,
Золотими сонячними зайчиками в чашці чаю з лаймом,
Ароматом квітневих садів, що від хмелю задурманять,
Березовим соком, любов'ю, піснями, що в садах забринять...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398607
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.02.2013
автор: Макієвська Наталія Є.