Як ущухнуть в серці
стомлені тривоги,
Заметілі білі
скроні заметуть,
Щирою душею
повернись до Бога
І збирайсь неквапно
в незворотню путь.
Позгортай в клубочки
пройдені дороги,
У хустину чисту
правду, що нажив.
Мудрість урочистим
хай смиренням вродить,
Якщо сіяв в серці
мудрість а не гнів.
Не готуй з собою
срібла ані злата,
У краях тих дивних
гроші не в ціні,
Бо дорожче злата
там любов від брата,
Якщо любиш брата
на святій землі.
Як спереду ляже
шлях твердий як скеля,
Що від нас у вічність
чумаків повів,
Хай під ноги босі
Бог тобі простеле
Ту любов якою
ближнього любив.
Як ти в полі бою
воїн був відважний,
Не хвались у Бога
кров’ю перемог.
Гори трупів вражих
разом переважить,
Зраненому даний,
лиш води ковток.
Під Чумацьким шляхом
сяйво пломеніє.
На землі без тебе
день новий почавсь.
Хай тобі простяться
всі гріхи земнії,
Так як серцем добрим,
іншим ти прощав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398647
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2013
автор: Пантелій Любченко