Сьогодні удень зненацька,
Коли справ робилось без ліку,
Наздогнала мене чудернацька
Криза середнього віку.
Вигляд – немов приречений,
Волосся якесь закублене,
Обличчя на сонці спечене
І погляд надміру загублений.
І так – і так намагалась
Приклеїтись без кінця,
В діла мої грубо втручалась,
Як нишпорка іще та,
Давала „безцінні” поради
На кожен життєвий випадок,
В мені формувавши засади,
Своєї квазі - політики.
І майже навчившись скиглити,
Була я за мить від хтіння
Змиритись, стерпітись, визнати
Оте недолуге створіння.
Та спалахом антикризовим
Пробився смішок знайомий:
І вчасно у ньому впізнано
Орієнтир Господній.
„Ходімо, - лунало далі -
На вулиці вже весна!” -
Злякавшись одних лиш намірів
Вся криза моя втекла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398767
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2013
автор: руслана світлична