Плачуть небеса сльозами надії
Краплини любові злітають з небес
Розбиваються вщент усі твої мрії
Все минуло,та й в світі немає чудес.
Сильна злива і град
Тихим подихом вітру
Не вертає назад - це не був зорепад
А одна із миттєвостей світу...
Дощ пройшов,все затихло
Ні вітру,ні хмар,ні туману,ні щастя,нічого
Все дощем як знесло
Ні кохання,ні чар,а жила на цім світі для кого?
Ти одна не кохана,самотня,сама
Ти не мама, не донька, не мила
А для чого жила,ти й не знаєш сама
Бо надію давно загубила.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398868
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Марина Мариніна