***

Ніч  чаклунка  на  темнії  крила
Забере  і  слова,  і  думки,
І  впаду  я  від  втоми  безсила
В  сни  свої  як  в  квіток  пелюстки.

Замугикає  тихо  Морфей
Мені  місячну,  ніжну  сонату,
А  за  мить  чути  запах  лілей,
Що  цвітуть  біля  рідної  хати.

Проростуть  крізь  асфальт  спориші,
Затуркоче  голубкою  мама,
Милий  сон  -  еліксир  для  душі,
Що  роз'ятрені  гоїть  рани.

По  твоїх  лабіринтах  промчусь
Там,  де  трави  купаються  в  росах,
Дзвінко  мавкою  засміюсь,
Розпустивши  русяві  коси.

Чи  миліше  щось  в  світі  є,
Чи  ніжніше,  чи  може  краще?
Сновидіння  -  натхнення  моє
Проганяєш  ти  думи  найважчі

Ти  найкращий  з  усіх  лікарів,
Ти  взамін  зовсім  грошей  не  просиш,
Ти  наркотиком,  спокоєм  снів
Мир  у  серце  і  в  душу  приносиш.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398873
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Yanusia