тюльпани падають попелом
від її бажання спалити пройдені мости
котрі завішали стіни мільярдами світлин
чорно-білі усмішки радше схиляються до чорного
унеможливлюючи тим усмішку як таку
передчуття ворожнечі вже не криється за крихтою дружби
яка впевненою ходою неприємних фактів
наближає себе до фінішної лінії
губи печуть від ненависті до колись приємних цілунків
і вже немає сил мити руки від колись бажаних дотиків
втомлений мозок аморфно забув про перевірку фактів на небезглуздість
тому холодно дає можливість жити останнім краплям жалю на обличчі
полумя ненаситно жере історію
яка криється у незліченній кількості увіковічнених на папері зображень
а чорнило з листів
здається
перетворилося у свій передлистовий стан
поволі загашуючи вогонь беззмістовно великої пожежі
(майже за зразком Великої Британії)
фіранки не витримують спокуси вогню
і пристрасно кидаються у смертний танок
а тюльпани вже вмерли у стані попелу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398921
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Олена Водошняк