Чарувала, дуже ніжно обіймала,
До серденька, наче мати свого сина пригортала.
Так спокійно, тепло лагідно мені в твоїх обіймах,
Поцілунки, як у сокола ростуть у мене крила.
Ой дівчино, ой навіщо ти мене приворожила,
Своє серце, свою душу ти для мене відчинила.
Тільки пізно, ти до мене із коханням забарилась,
Моє серце із другою вже навіки залишилось.
Зорепадом поцілунків тебе всиплю наостанок,
В теплім ліжку ти залишишся із квітами на ранок.
Прошепочу, на губах лишу слова, що пробачаюсь,
Винуватий, до єдиної своєї повертаюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398930
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Роман Хвиль