Крізь засніжену біль скрижаніла печаль
Сипле стужу в горнило душі.
Не діждавшись весни там замерзли, на жаль,
Доленосні мої спориші.
У заметах-снігах лихотворних часів
Опинивсь на межі "безнадій".
І свідомість блука лабіринтами снів
(Босонога) в марі сніговій.
Звідусіль мерзлота! Крига серце щемить,
А душа на морозі, мов пар.
Не замерзнути б лиш..! Дорога кожна мить, -
Доки світить надії ліхтар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399043
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Бойчук Роман