Тихенько падав сніг, нівчому не повинно
Вона додому йшла, самотня і спокійна,
Сніжок невпинно йшов і прикрашав волосся
Вона лиш думала чому їй не вдалося.
На вії падав сніг, так гарно і прозоро
Лиш пісня грає та, найперша, неозора.
Сніжок іде,на землю тихо сипле,
А сльози із очей, летять немов на лихо...
А сніг усе кружля, і хоче заховати
Увесь її той біль, той біль її проклятий
А сніг зруйнує все, почнеться завірюха
Вона не поміча, холонуть її руки
Та руки -це ніщо, страшніше набагато
ЇЇ холодне серце, схолонувше на свято
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399068
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: не_твоя