Первісні люди ми все ще у душах,
назовні радісні, привітні, щасливі.
Всередині все загинається в муках,
і насправді ми дуже вразливі.
Найкращий захист - це атака,
це дуже добре знає кожен.
А коли приходить болюча втрата,
тоді ми плачемось :"О, Боже!"
Людське серце - це камінь вже,
ми бачимо злих ворогів усюди.
Та кожен свою сім'ю береже.
Ну і чим ми не первісні люди?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399093
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Інна А.