***

Коханий  дощ...  Ти  мій  пригноблeний  маестро,
Мій  музикант,  що  виріс  на  сльозах...
Течеш  крізь  пальці,  я  не  можу  нести
Твою  мелодію  зати́снути  в  руках...
Скидаєш  краплями  на  землю  партитуру,
Записуєш  у  нотний  стан  калюж.
Ковтаю  знов  твою  озонову  мікстуру,
Ну  і  нехай...  Хай  мокра,  наче  хлющ.
Відчую  дотик  крижаної  шибки,
Почую  грім  -  настройку  камертону.
I  арію  потягне  вітер  хрипко,
Симфонія  пройде  серця  кордони.
Розвеселити  хочеш?  Розумію.
Так  щиро...  Мимоволі  усміхнусь.
Та  люди  у  багно  тебе  зариють,
Я  що  ж  зроблю?  Гидливо  їм  скривлюсь...
Ось  так  момент  красивий  обірвали:
Маестро,  присоромлений,  затих.
З  рук  диригента  паличка  упала,
A  спокій  серця  разом  з  нею  зник.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399126
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Хвостатий Їжак