На самім краєчку откосу,
Розцвів рожевенький мачок.
Не пив він вранці чисті роси,
Не чув сусідніх балачок.
Він ріс один. Тонка стеблинка,
(Хоч був красою для очей)
Як сирота, сумна дитинка,
Що непомітна для людей.
І вітер коршуном крутився,
Збивав росинки з пелюсток.
А то бувало, з ним журився...
Це було радості шматок.
Дощі холодні обливали.
Від сонця в"янув корінець.
На зло природі виживав він,
Оцей тоненький стебелець...
----------------------------------
Отак й в житті буває часто:
Когось зустрінеш на шляху,
І раптом дерево гіллясте,
На гілку схоже вже суху...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399265
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Н-А-Д-І-Я