Серце - на новий колючий дріт.
Дякую, не хочу так висіти.
Не ручний я, іграшковий кіт.
У смітник оці шикарні квіти.
Зачепило, вирвало з куском,
Та не дівку я тобі шкодую,
Я ж бо знаю, що ти друг з бруском,
То удар від тебе я чатую.
Більш не вірю, точно так, як всім.
Ти зрівнявся з ними у болоті.
Ти - як вибух сотень Фукусім.
Помираєш звішавшись на плоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399377
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Андрій Конопко