Дідуган-вітрюган
дуже розлютився:
Він і вив, і стогнав,
дзигою крутився.
І отару сірих хмар
гнав зимовим небом,
Ще й на скрипці тужно грав,
аж, серденько терпло.
Грюкав в хвіртки і в шибки
стукав нарочито,
Потім сніг жбурляв крихкий
хвацько і сердито.
Цілу ніч отак кружляв
і не зупинявся.
Перед ранком десь пропав,
у гіллі сховався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399435
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Радченко