рядків метеликові крила
відносять душу в занебесся
із грудкою коханої землі
з якою тіло завждиневіддільне
бо з неї проростало у світи
та мабуть серце не від світу цього
бо надто не обтяжене земним
випурхує в манливий космопростір
із швидкістю ояянь золотих
і створить з мріянь власні
рай і пекло
з Адамом, Євою і змієм спокусливим
не буде тільки вета на плоди
і авторські права надасть сам Бог
що написав цей ґеніальний твір
в якому ми не
головні герої
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399459
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Олександр Букатюк