Вогонь життя палає наяву
Це вогнище під впливом вітру
Безкрає полумя, в якому я живу
В нестримному полоні цього світу.
Таке гаряче,світле і той жар
То затухає,то сильніш здійметься
Це вогнище безмежних долі чар
Яке життям в народі зветься
Ти лиш пісчинка у страшнім огні
І лиш малесенька частинка світу
І без тебе не згасне – ні
Яскраве світло «Нового завіту»
Лише пісчинка,але все ж ти є
Щоб вогнище палало яскравіше
Комусь потрібне це життя твоє
Комусь з небес таки видніше?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399512
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Марина Мариніна