Лапатим снігом щедро запорошені,
Стоять сумні дерева заворожені.
А небо сіре і безхмарне, ніби голе,
Гіганти-свічки - вгору тягнуться тополі.
Як швидко вчора все навкруг змінилося,
Раптово, ніби смерч, зима з‘явилася.
Мов парашути з неба, і легкі як вата,
Сніжинки землю одягнули в білі шати.
Кущі покірно до землі схилилися,
Бруньки на вербах гірко зажурилися.
І зникло сонячне світило у безодні,
Тому так сумно й темно в небесах сьогодні.
Безлюдний ранок знову прийшов у гості,
Тривожно крикнув ворон у високості.
І знов бентежить душу дух п’янкий, весняний -
Весна дарує аромати незрівняні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399797
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО