Кохала я його чи ні?
Не вам судити, а мені!
Чи він любив? Це вже питання...
Чекала я його зізнання...
Чекала, ніби й дочекалась,
Зізнання з вуст його зірвалось.
Зірвалося і полетіло...
А я? Я так цього хотіла..
Я так хотіла, щоб вза'ємно,
А він зробив мені приємно, сказав...
Сказав, а потім і забув!
Забув, що він єдиним був.
Забув, що я його чекала.
Забув, що я його кохала!
Забув, що сильній він зізнався!
Він грав в цю гру, а сам зламався...
Зламався, тобто покохав...
Та головного він не знав,
Що я його іще кохаю,
Кохаю, вірю і чекаю...
Ти висновок запам'ятай:
ТЕБЕ КОХАЮТЬ, ТИ КОХАЙ!
Бо буде болче тобі,
Цього не треба далебі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399838
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Nastya Solodka