то від незвички вважати себе дорослою:
самій готувати сніданки і турбуватись про когось
поводити себе гарно, приводити себе вчасно
і в порядок щоранку приводити теж...
то від незвички, що ніхто тобі не винен уваги і любові.
і взагалі ніхто нікому нічого не винен.
і що ти - не наркотик, не сон, не секс і не їжа, що бути комусь потрібним,
і ніхто твої соплі не розмащуватиме по стелі,
бо сльози і соплі нікому нахуй не треба.
і що ти - такий самий особливий, як решта 7 мільярдів.
в такі моменти єдине, що залишається - увімкнути у темряві Led Zeppelin на повну гучність, заткнутися і обіймати ведмедика.
і рахувати дні до весни. ще 18, Лялю.
п.с. слухати: Led Zeppelin – I Can't Quit You Baby
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399890
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Ляля Бо