́́
Білий птах навмання
Б'ється в шибку і пір'я ламає.
Лиш клекоче, крізь темінь,
Неначе благає :"Кохай!"
Через сумнів луна
Шлях до серця
Тобі прокладає,
Крізь поверхню дзеркал,
До зірок, де самотності грань.
І крихке,мов кришталь,
Розлетілось на друзки кохання.
Скалки в серце уп'ялись,
Сльоза витіка через край...
Я в долонях твоїх
Своє серце на згадку лишаю,
Лиш блукає відлуння:
"Мене не забудь,
Пам'ятай!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399952
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Ника Вербинская